Тема.
Зображення життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту, фольклору; показ єдності
людини і світу природи.
Історія
написання. У 1910 р., повертаючись з лікування в Італії, М.Коцюбинський на
запрошення фольклориста Володимира Гнатюка на декілька днів зупинився в с.
Криворівня на Гуцульщині. Повість, написана в 1911 р., стала наслідком вражень
від життя, звичаїв і обрядів, мислення і світосприйняття гуцулів (матеріали до повісті
М. Коцюбинський збирав ще з 1902 р.). «Збираю матеріал, переживаю природу,
дивлюсь, слухаю й учусь. Який оригінальний рай, який незвичайний казковий
народ. Не знаю, чи вдалося мені, але коли б я хоч трохи переніс на папір колорит
Гуцульщини і запах Карпат, то із того був би задоволений.» «Гуцули — оригінальніший
народ, з багатою фантазією, зі своєрідною психікою. Глибокий язичник гуцул все
своє життя, до смерті, проводить у боротьбі зі злими духами, що населяють
ліси, гори і води».
Джерела.
1) Власні спостереження автора; 2) історичні праці М. Шухевича, В.Гнатюка
(«Гуцульщина», «Матеріали до гуцульської демонології»).
Жанр.
Повість (психологічна, лірична, філософська повість).
Конфлікт.
Багатоплановий: між родами (Палійчуки — Гутенюки); людина — природа; мрія —
дійсність; людини із власним «я»; побутовий (Іван — Палагна).
Сюжет
перегукується з трагедією Шекспіра «Ромео і Джульєтта», але головна колізія в
обох творах різна.
Провідний
мотив: «...Що наше життя? Як блиск на небі, як черешневий цвіт... нетривке й
дочасне».
Персонажі.
Іван Палійчук, Марічка Гутенюк, родини Палійчуків і Гутенюків, Палагна,
мольфар Юра, Микола, нявка, чугайстр.
Ідея.
Повість — гімн природі, чистоті людських взаємин і почуттів, засудження
бездуховного життя, обмеженого дрібними потребами й інтересами.
Проблематика:
гармонія,
між людиною та світом природи;
життя і
смерть;
добро і
зло;
вірність
і зрада;
незнищенність
справжнього кохання;
вплив
мистецтва на людину;
роль
праці в житті людини;
батьки і
діти;
язичництво
і християнство.
Комментариев нет:
Отправить комментарий