Теорія літератури

Новела — ("від італ. — новина,) — окремий епічний вид малої форми, у якому, на відміну від оповідання, замість численних описів головну роль відіграє насамперед динаміка почуттів, пере­живань, роздумів людини. Авторські визначення жанру вказують на близькість новел до музики (імпровізація, ноктюрн, фантазія, арабеска) та живопису (етюд, ескіз, фрагмент, бризки пензля, акварель, образок, малюнок, картина).

Імпресіонізм (від франц. — враження) — течія в мис­тецтві (живописі, скульптурі, літературі, музиці) другої половини XIX і початку XX ст. У творах імпресіоністів витончено, через художні деталі передавалися суб'єктивні моментальні й мінливі враження митця та їхні найменші відтінки від спостережень на­вколишньої дійсності. 

Визначальні риси імпресіонізму:

• зображується не сам предмет, а враження від нього («Бачити, відчувати, виражати — у цьому все мистецтво», — проголошували Едмонд і Жуль Гонкури);
• імпресіоністи орієнтуються на почуття, а не на розум;
• відмова від ідеалізації;
• часопростір ущільнюється і подрібнюється, предметом мис­тецької зацікавленості стає не послідовна зміна подій і явищ (фа­була), не соціальний, логічно впорядкований історичний відрізок або період життя героя, а уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа;
• герой імпресіоністичного твору цікавий не так своєю актив­ністю, спрямованою на перетворення зовнішнього світу, як саме «пасивною» здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм вражень. 

Ремінісценція — відгомін у художньому творі якихось мотивів, образів, деталей з відомого твору іншого автора.

Оксиморон (оксюморон) — різновид тропа, що полягає у зве­денні слів, словосполучень, понять, значення яких взаємовиключає одне одного. Це поєднання непоєднуваного. (Наприклад: «Кипів холодний Черемош».)